«Прадавня Аратта – Україна»

На березі Дніпра неподалік Дівич-гори, де знаходиться село Трипілля Київської області, гостинно відкрив свої двері новий музей. Його засновники – не держава і не громадські організації, а цілком конкретні люди, які є щирими українцями не тільки до глибини душі, а й до глибини кишені.

Ми тут жили ще до часів потопу. 
Наш корінь у земну вростає вісь. 
І перше, ніж учити нас , Європо, 
На себе ліпше збоку подивись. 
Ти нас озвала хутором пихато. 
Облиш: твій посміх нам не допече, 
Бо ми тоді вже побілили Хату, 
Як ти іще не вийшла із печер. 

Борис Олійник

Це рядки з вірша Бориса Олійника. Дійсно, трипільці будували собі хати, обмазували зсередини і зовні, потім білили і фарбували – так само, як традиційно робили ураїнці в селах. Деякі подібні на трипільські хати і дотепер можна знайти в глухих селах України і Молдови... 

Відкритий нещодавно музей «Прадавня Аратта – Україна», знаходиться у селі Трипілля, поблизу якого більше ста років тому київський краєзнавець В. Хвойка відкрив трипільську археологічну культуру – комплекс речових залишків апофеозу Аратти. 

Засновниками приватного історико-археологічного музею “Прадавня Аратта – Україна” є відомий колекціонер Олександр Поліщук, будівельник Володимир Лазоренко, художник Анатолій Гайдамака і науковець Юрій Шилов. 

Трипільська культура була поширена в основному на території нинішньої Правобережної України, лише невелика її частина була на території Молдови і Румунії. В українській землі і досі лежать мільйони нерозкопаних пам’яток. Радянська наука засекретила всі дослідження Трипільської культури, які відбувалися до 1937 року, більш того – вчені-дослідники були розстріляні. Радянська влада, як і царська влада в 19 столітті, не могла допустити, щоб український народ мав в своїх історичних здобутках таку красномовну сторінку, як Трипільська культура. 

До Жовтневої революції на території України було зібрано більше 300 приватних колекцій Трипільської культури, які потім були законсервовані і десь сховані. Коли 15-20 років тому Олександр Поліщук вперше побачив трипільські речі, він здивувався, чому ніде немає інформації: речі є, а інформації про них і про цю культуру немає. 

Інститут археології України продовжував традицію замовчування даних про цю величну культуру. Крім вузьких спеціалістів-археологів, що займалися дослідженням періоду неоліту і міді на території України, ніхто не знав ні про саму культуру, ні про територію її поширення. І донині інститут археології ревно ставиться до предмету свого дослідження – Трипільської археологічної культури, монополізуючи її і не допускаючи, щоб хтось, окрім їхньої профспілки – співробітників інституту, досліджував цю культуру і розглядав її не тільки як археологічний феномен або поза тими межами, ними ж встановленими. 

Коли Олександр Поліщук зібрав колекцію Трипільських речей, купляючи їх у приватних осіб і людей, які виїжджали на проживання за кордон і не могли ці речі вивезти, він почав міркувати над створенням Трипільського музею. Хвиля зацікавлення Трипільською темою або, говорячи словами Поліщука, “вибух” почався приблизно у 1999 році завдяки його спілці з Шиловим і ще декількох чоловік, в числі яких покійний Сергій Платонов, відомий своєю колекцією, що експонувалася в Києво-Печерській лаврі і Софії Київській. 

В музеї представлено більше 500 предметів, в той час, коли в Національному історичному музеї України всього 100. Чому так? Бо інститут археології України, який має право на розкопки, чомусь ховає знайдені і описані речі, а не представляє на огляд громадськості, яка за останні роки вже хоч чує про Трипільську культуру, але все ще не бачить – всього того, що є по цій культурі. 

Коли потрапляєш в музей “Аратта-Україна”, де поруч з трипільськими речами можна побачити й предмети 19 століття в надзвичайно органічному з ними поєднанні, ти ніби опиняєшся в іншому вимірі – стоїш в трипільській світлиці, яка дивовижно нагадує українську, має таку ж піч – винахід трипільців, той самий дідух у куті, такі ж миски і горщики. 

В музеї можна побачити не тільки матеріальні автентичні речі – там відчувається особлива атмосфера, а енергетика тієї землі заряжає тебе ще в дворі, де стоїть реконструйована трипільська хата, а на подвір’ї сидять жіночі глиняні статуетки – такі, які ліпили трипільці, тільки у збільшеному вигляді. 

Олександр Поліщук переконаний, що про Трипільську культуру мають знати всі українці, бо українці, за його словами, – це не те, що люди першого сорту, а “вищі люди в світі”. За ними стоїть велична Трипільська цивілізація, вони є прямими нащадками того народу, який породив всі індоєвропейські народи, що пішли і в Європу, і в Азію. Згадаймо хоча б арійців, які пішли в Індію та Іран, а через століття-тисячоліття поверталися, наприклад, у вигляді кіммерійців, скіфських і сарматських племен на територію України. 

Отже, ми радимо всім відвідати музей, бо словами неможливо розповісти про те, що варто побачити і відчути.

Адреса: вул. Риболовецька, 1 
с.Трипілля, Київська обл. (поблизу причалу) 

Проїзд: від станції метро "Видубичі" (6 платформа) маршрутним таксі "Київ-Стайки", "Київ-Ржищів", "Київ-Букрин", "Київ-Канів" (через Ржищів) до зупинки "Школа-інтернат" в с.Трипілля, або електропотягом Київ-Миронівка до зупинки "Щербанівка".

Час роботи: з 10-00 до 18-00, вихідний понеділок (при домовленості по телефону можливе проведення екскурсій і в понеділок). 

Вхідний квиток: 20 грн.

При бажанні надаються послуги екскурсовода. Вартість послуги екскурсовода 100грн. з урахуванням вартості вхідного квитка. При формуванні групи більше 10 чоловік екскурсовод надається безкоштовно.

Тел. для довідок - +380677719010 -

80445209625

(Леопольд Юрійович)